Відпускаю. Cучасна українська поезія

0
363

  Розпусти свої довгі коси,

повні груди вдихни повітря.

На весну ти чекала так довго,

підставляючи вітру обличчя.

Снігу білого вже не буде,

отже є час надалі кохати.

Ти підеш течією своєю,

щоб у серці сліди не лишати.

І на тілі залишаться шрами,

як прикраси без діамантів.

Всі колишні поразки позаду

і у цілі немає вже шансів.

Розпусти свої довгі коси,

подивись мені прямо у очі.

Коли кулю зловлю останню,

то тобі розповім чого хочу.

Ти дивися на мене, не бійся,

я впаду на твої коліна.

Відпущу тебе коли схочеш,

залишивши цей час у мріях.

Розпусти свої довгі коси,

повні груди вдихни повітря.

На весну ти чекала так довго,

підставляючи вітру обличчя.

автор: Fedor Frostov © – 2017

Більше віршів автора дивись за цим посиланням