Сучасна українська поезія — Ксенія Ксенчіна

165

***
Коли тебе хтось не любить,
це просто не має значення,
Ти можеш про нього думати,
думати про пробачення,
Ти можеш писати вірші,
іноді навіть плакати,
Коли тебе хтось не любить,
нічого вам з ним балакати!

Коли тебе хтось не любить,
він ніби у іншій свідомості,
Ви разом в одному світі,
та ти в не його невагомості,
Ви разом хай навіть створені,
та це лиш сентиментальності,
Коли тебе хтось не любить,
покинь ці проблеми ментальності!!!

Коли тебе хтось не любить,
життя ваше паралелями,
Хтось може тебе не вимріяв,
не кодував же геном алелями,
Хтось може тебе не знає,
любов не живе ще в серці,
Коли тебе хтось не любить,
любов твоя не озветься!

Подпишись на наш Telegram канал:

***
“Життя іде і все без коректур”…
Цитати класиків – повчальні сентименти,
Допоки сам не проживеш моменти,
І не пізнаєш сутність писаних натур!

“Усе було, було й перебуло”
– Ти не один проходиш людську долю,
Шляхами творів, де зробили крок
Натхненні тим, що сталося й з тобою!

Напитись знань, як з чистої криниці,
Джерельних слів добутих у рядки
Майстрами мови, що немов водиця
Вгамують спрагу, втілену в думки.

“А далі тисячі таких самих, як я”,
Що пишуть під диковку музи,
Її невільників, бо ми раби Життя,
І кожен біль – нам – щастя, не обуза!

А ще є зміни, в них є суть буття,
Вони за втрату виростять всторицю!!!
Так можна данність у минуле відпускать,
І знову, й знов творить саму живицю!!! .

На тому ж місці, ті самі витки,
Та полотно плететься вже повніше,
Не забувайте писані рядки,
Повторно ж у житті прожийте більше!!!

***
Боже, молю тебе про натхнення,
Про постійний живий потік!
Зупинитись не страшно, напевне,
Та зупинить все смерть навік!

Ну а поки жива, ще сили,
Та наснагу даруй щодня,
Я не втомлюсь спинать вітрила,
Боже правий, молю, не спиняй!!!

Даруй яхті попутний вітер,
Чи у шторм – я буду плисти!
Хай, веслуючи, Боже, а жити, –
Тільки дух мій не зупини!

Я про творчість, про ціль, про благо,
І про море доріг в тобі,
Боже, вище достойне право,
Дарував ти – писать – мені!

Тож із дякою я молюся,
Між стихії, не полишай,
Вірно, чесно я присягнула:
Яхта долі – мій Божий шлях!

автор: Ксенія Ксенчіна ©