Як Вікентій Хвойка через нещастя відкрив світу трипільську культуру

Вікентій Хвойка — архітектор-самоучка, який відкрив світу трипільську культуру.

До пошуків прадавніх культур Хвойка прийшов через випадок, точніше — нещастя. У 40-річного агронома, чеха за національністю, згоріла клуня, у якій він влаштував свою лабораторію.

На згарищі він помітив кольорові металеві кільця. Місцеві знавці старожитностей швидко пояснили — це жіночі браслети княжої доби. Незначна знахідка стала знаком, що слід займатись археологією.

Подпишись на наш Telegram канал:

Хвойка із захопленням їздив селами довкола Києва, бував на будівельних майданчиках, розпитував робітників, чи не траплялись їм цікаві речі. І ось настає день, коли допитливість дослідника-самоучки дала результат.

На Кирилівських висотах у розрізі гори на глибині 19 метрів він помітив якусь білу пляму. Згодом виявиться, що це бивень мамонта з різьбленням, а місце навколо — стоянка первісних мисливців. Знахідка стала справжньою сенсацію.

Біля розкопок юрбились кияни, а допитливі бабусі намагалися вкрасти нібито цілющі кістки і скребки для обробки шкір. Попри втрачені артефакти, Кирилівську палеолітичну стоянку внесли в усі підручники з історії та археології. За рік Хвойка натрапить на 70 приміщень, що нагадували землянки, знайде фрагменти грубої кераміки, прикрашені розписами.

Хвойка розширює периметр розкопок вниз за течією Дніпра. 1896 року він добрався до містечка Трипілля на Київщині, найняв бригаду робітників-копачів за 50 копійок на день і наказав їм рити траншеї. Й цього разу зусилля виправдались. Археолог розкопав декілька гончарних печей і десятки залишків жител. А в них — цілі й побиті керамічні посудини, глиняні статуетки людей і тварин, знаряддя праці та зброя з каменю.

Експертиза засвідчила, що ці речі відносяться ще до 4 тисячоліття до нашої ери. Жодної культури у Європі і Єгипті на той час ще не існувало. На цьому можна було б і зупинитись. Але 1907 року на заздрість усім відкрив на Старокиївській горі ще й фундаменти мурованого князівського палацу та залишки давньоруських майстерень, де виробляли ювелірні прикраси з металу й емалі, а також керамічні кахлі. Першовідкривач трипільської культури все життя чув за спиною “дилетант без диплому”, “любитель-археолог”.